Захворювання щитовидної залози є другою за поширеністю ендокринологічної патологією. Саме щитовидна залоза є одним з найбільш сприйнятливих до впливу радіоактивного випромінювання органів, а в нашій країні ця проблема є особливо актуальною. При підозрі на патологію щитовидної залози першим і найбільш важливим діагностичним методом є ультразвукове дослідження щитовидної залози. Кожен практикуючий лікар повинен знати про показання та методику проведення цього дослідження, а також вміти правильно трактувати отримані результати. Саме від компетенції лікаря залежить прогноз для життя і працездатності пацієнта з патологією щитовидної залози.
Показання до проведення ультразвукового дослідження щитовидної залози
На сьогоднішній день при найменших порушеннях в роботі або зовнішньому вигляді щитовидної залози, пацієнт направляється на ультразвукове дослідження. Проте, існують чіткі рекомендації, в яких же конкретно випадках ультразвукове дослідження щитовидної залози є обгрунтованим:
- пальпаторне виявлення утворень в щитовидній залозі;
- візуально великі освіти в області шиї;
- контроль ефективності результатів проведеного лікування;
- спостереження за пацієнтами після оперативних втручань на щитовидній залозі;
- ультразвуковий моніторинг при проведенні біопсії щитовидної залози;
- профілактичні дослідження в регіонах з дефіцитом йоду.
Методика проведення ультразвукового дослідження щитовидної залози
Під час проведення дослідження пацієнт лежить на спині з підкладеним під плечі валиком і високо закинутою головою. Ультразвуковий датчик проводиться за анатомічною ділянці на шиї від щитовидного хряща до надключичних областей. Під час проведення ультразвукового дослідження щитовидної залози необхідно оцінювати такі її ознаки: розташування, розміри, контури, луна-структуру, ехогенність, наявність об'ємних утворень і їх якісні характеристики, взаємовідношення щитовидної залози з навколишніми тканинами, стан регіонарних лімфовузлів. Для нормального стану щитовидної залози характерні типове її розташування, чіткі і рівні контури, помірна ехогенність, однорідна або неоднорідна луна-структура.
Ультразвукові ознаки дифузного нетоксичного зобу і аутоімунних захворювань щитовидної залози
При дифузному нетоксичному зобі зберігається нормальна структура щитовидної залози середньої ехогенності, рівні й чіткі її контури. Часто виявляються вогнищеві зміни, які візуалізуються як дрібні гіпо- або анехогенних зони. Дифузний токсичний зоб та хронічний аутоімунний тиреоїдит - це аутоімунні захворювання щитовидної залози, а головним їх ультразвуковим ознакою є дифузне або вогнищеве зміна ехогенності. Ультразвуковими ознаками дифузного токсичного зобу є значне збільшення обсягу щитовидної залози, при чому, розмір збільшений дифузно, рівні й чіткі її контури, неоднорідна луна-структура, помірно знижена ехогенність. Аутоімунний хронічний тиреоїдит має властивість протікати в двох варіантах: гіпертрофічному і атрофічному. При гіпертрофічному варіанті аутоімунного тиреоїдиту спостерігається виражене зниження ехогенності і неоднорідна структура щитовидної залози. Атрофічний варіант характеризується гіпоехогенними ділянками на тлі підвищеної ехогенності, при цьому атрофованості щитовидна залоза значно зменшена в своїх розмірах.
Ультразвукові ознаки гострого і підгострого тиреоїдиту
При гострому гнійному тиреоїдиті залученими в патологічний процес може бути залучена вся щитовидна залоза, або тільки одна з її часткою. Ультразвуковими ознаками гострого тиреоїдиту є збільшення розмірів часток щитовидної залози і поява зон значно зниженою ехогенності без чітких контурів. Підгострий тиреоїдит характеризується наступними ультразвуковими ознаками: збільшенням розмірів щитовидної залози, наявністю нечітких її контурів, неоднорідної структури, появою гіпо і анехогенних зон. При тотальному ураженні заліза стає гіпоехогенної. У перші кілька тижнів захворювання визначаються дрібні паратрахеальние лімфовузли, які перестають визуализироваться після початку терапії.
Ультразвукові ознаки вузлового і багатовузлового зоба
Для багатовузлового зоба характерна візуалізація множинних утворень з добре обмеженими контурами. Ехогенності при цьому може бути абсолютно різною, структура щитовидної залози може бути солідною або поєднуватися з анехогеннимі зонами. Часто можна побачити гіперехогенние включення, для яких характерна акустична тінь, що обумовлено наявністю кальцинатів. Деякі вузли можуть бути оточені гіпоехогенним обідком, який може відповідати капсулі, запального процесу або набряку щитовидної залози. Багатовузловий зоб може візуалізувати при ультразвуковому дослідженні як конгломерат утворень.
Ультразвукові ознаки новоутворень щитовидної залози
Новоутворення будь-якої природи в щитовидній залозі при ультразвуковому дослідженні визначаються освіти різних розмірів з чіткими контурами, можуть бути округлої або ж овальної форми. Ехогенності їх частіше зниженого, але може бути і середньої або підвищеної. Не існує однозначних ультразвукових критеріїв, за якими можна було б відрізнити доброякісна пухлина від злоякісного. Виділяють такі ехографічні ознаки, за якими можна запідозрити злоякісний характер освіти:
- контури освіти є нечіткими, переривчастими, нерівними;
- солідний характер і низька ехогенність освіти;
- наявність мікрокальцинатів;
- дрібні кальцинати солитарного вузла у молодих пацієнтів;
- переважання товщини пухлини над її шириною.
Пам'ятайте про те, що достовірних ультразвукових ознак, що дозволяють встановити діагноз злоякісного процесу в щитовидній залозі, не існує! Для підтвердження онкологічного захворювання необхідно проведення додаткових досліджень щитовидної залози!