Меланома печінки являє собою одну з найбільш небезпечних з злоякісних пухлин. Представлений вид захворювання найчастіше виникає у вигляді метастаз при меланобластома в інших органах людського організму. Такий діагноз можна без праці поставити на основі біопсії, яка визначає кількість чорних скупчень меланіну в печінці. У більшості випадків ця меланома важко піддається лікуванню, а прогноз, як правило, невтішний.
На сьогоднішній день меланома печінки зустрічається досить рідко. Клінічна картина даного захворювання сильно схожа на гепатому, діагноз якої може підтвердити стандартна процедура біопсії. Вкрай рідко діагностують саркому печінки, яка характеризується блискавичним перебігом. При метастазуванні може виникати вторинний рак печінки. Зазвичай зростання метастаз в цьому органі істотно випереджає зростання самого первинного вогнища, при цьому він надзвичайно ускладнює швидку постановку правильного діагнозу.
Клініка захворювання складається з точної картини первинного, а також вторинного ураження. При цьому спостерігаються ущільнення в печінці, вона збільшена, має горбисту структуру і відрізняється хворобливістю. Зустрічаються на цьому етапі не тільки порушення функцій печінки, а й жовтяниця, спленомегалія і асцит. За допомогою спеціальних інструментальних методів дослідження можна виявити вторинний рак. До них можна віднести прицільну біопсію, лапароскопію, ангіографію та сканування.
В даному випадку застосовується паліативне лікування. Нерідко використовується хіміотерапія для тимчасового поліпшення. Найчастіше прогноз несприятливий.
Доведено, що при збільшених розмірах функції печінки зберігаються. Здавлення внутрішньопечінкових жовчних проток не завжди супроводжується жовтяницею. Як правило, необхідний відтік жовчі здійснюється через залишилися неуражені протоки. Можна спостерігати незначне підвищення рівня білірубіну, яке становить понад 2 мг% в сироватці. Це свідчить про достатню прохідності всіх великих жовчних проток в головній області воріт печінки.
Невелике підвищення активності ЛДГ або ЛФ відносять до основних біохімічним критеріям ураження органу. Також не виключено підвищення рівня сироваткових трансаміназ. Імовірність відсутності метастаз визначається трансаміназ і певною концентрацією білірубіну в сироватці. Кількість сироваткових глобулінів, як правило, підвищує незначно.
У деяких пацієнтів можна виявити карциноембріональний антиген в сироватці. Однак практично у всіх хворих відзначається нейтрофільний лейкоцитоз, за рахунок чого можлива легка анемія.
Діагностична значимість пункційної біопсії печінки здійснюється при КТ або УЗД під візуальним контролем. Найчастіше пухлинна тканина органу має досить пухку консистенцію і характерний білий колір. При необхідності замість стовпчика пухлинної тканини можна також досліджувати детрит або невеликий згусток крові на виявлення небезпечних пухлинних клітин.
Слід згадати, що сучасні гістологічні дослідження не завжди дозволяє точно встановити наявну локалізацію первинної пухлини. У разі вираженої анаплазії метастаз це практично неможливо. Спеціальне цитологічне дослідження відбитків препаратів і аспірованої рідини, яка отримана при біопсії, істотно підвищує діагностичну цінність даного методу.
Оглядова рентгенографія області живота сприяє виявленню збільшених розмірів печінки. При цьому діафрагма може бути злегка піднята або мати досить нерівні контури. В окремих випадках спостерігається значна кальцифікація первинного раку, а також гемангіоми або метастаз раку бронхів, залоз і товстої кишки.
Стандартна процедура сканування допомагає виявити серйозні вогнища ураження, діаметр яких перевищує 2 см. Важливе значення має установка точних розмірів пухлинних вузлів, їх локалізацію та кількість. Така процедура вкрай необхідна для точної оцінки можливості резекції органу. Нерідко метастази при УЗД-дослідженні виглядають у вигляді ехогенних вогнищ. Для діагностики всіх метастаз показано інтраопераційне УЗД.
Зазвичай у будь-якого хворого з поставленим діагнозом первинної пухлини і з можливим підозрою на наявні метастази підтвердити така підозра не представляється можливим. Підвищений рівень білірубіну може тільки вказати на невеликі метастатичні ураження печінки. Це також можна визначити, за допомогою аналізу лужноїфосфатази і активності сироваткових трансаміназ. В цьому випадку фахівець призначає не тільки аспирационную біопсію печінки, а й перітонеоскопію, і сканування.