Вузлова меланома утворюється у чоловіків частіше, ніж у жінок і розвивається після сорока-п'ятдесяти років, складаючи 15% від числа всіх випадків меланом.
Симптоми вузловий меланоми
Для вузлової меланоми характерне швидке зростання і несприятливий прогноз, що пов'язано з вертикальним зростанням освіти, радіальна стадія і явна інвазія в даному випадку відсутні. Меланома розвивається при переродженні дермальних меланоцитів на будь-яких ділянках шкірних покривів і на тлі меланоцитарних невусів. Окремі ділянки невуса на початку патології змінюють своє забарвлення, стаючи згодом темно-бурими або чорними, разом з тим пухлина розростається по периферії і екзофітно.
У більшості випадків вузлова меланома має округлу або овальну форму, слабку пігментацію (або повна відсутність пігменту), чіткі межі. На відміну від освіти, що знаходиться в стадії радіального росту, вузлова меланома має гладку, блискучу поверхню, в ряді випадків спостерігається гіперкератоз.
На жаль, часто пацієнти вперше звертаються до фахівців на пізніх стадіях розвитку патології, коли меланома із'язвлена, має відсівання і метастази в розташовані поруч вузли. Ризик розростання пухлини і поширення метастаз має прямий зв'язок з товщиною освіти.
При постановці діагнозу необхідно ретельно зібрати анамнез, провести необхідне обстеження, розташовувати результатами гістологічного і цитологічного дослідження.
Якщо у пацієнта вперше зустрічається пошкодження і його товщина не перевищує 0,76 мм, то ризик подальшого розвитку патології в даному випадку мінімальний, проте він залишається постійно, навіть через десятки років після постановки діагнозу. Аналогічним чином постійному ризику, але в більш високій мірі схильні до пацієнти з утворенням, товщина якого становить від 0,76 мм до 1,5 мм. При товщині меланоми більше 1,5 мм ймовірність розвитку рецидивів зростає ще більше, особливо це актуально для перших трьох років з моменту постановки діагнозу. Через три роки ризик залишається постійним, без будь-яких піків. Так, 67% повторних випадків виникнення патології припадає на перші два роки після постановки діагнозу, 81% - на перші 36 місяців.
Клініцисту важливо навчити хворих правильно оглядати шрам і регіонарні лімфовузли. Рекомендації з приводу захисних заходів при прийнятті сонячних ванн слід давати не тільки пацієнтам, але і їх близьким, які входять до групи ризику по даному захворюванню.
Прогноз y хворих з меланомою в III і IV клінічної формі несприятливий. У більшості випадків п'ятирічне виживання для всіх хворих c III стадією освіти становить 34%. Разом з тим y пацієнтів c метастазами тільки в одному лімфатичному вузлі цей показник дорівнює 51%, c метастазами в 4 і більше вузлах - 17%.
В першу чергу метастазування пухлини відбувається в регіонарні лімфовузли. Товщина освіти при цьому служить найвірнішим показником ступеня ймовірності її метастазування в лімфатичні вузли. Метастази рідко з'являються при утворенні товщиною менше 0,76 мм. Хворі з пухлиною 0,76-4,0 мм мають більш високий ризик утворення метастаз, а при меланомі понад 4,0 мм регіонарні метастази діагностуються в 60% випадків.
Є також дані, що 31% пацієнтів має одночасно і регіонарні, і віддалені метастази.
Час з моменту постановки діагнозу до появи віддалених метастаз у хворих з пухлинами другої і третьої стадії істотно коротше, ніж у людей з першою стадією захворювання. Тонкі освіти супроводжуються низьким метастатичним потенціалом, однак розвиток патології може початися через пару десятків років після встановлення діагнозу.
Самим раннім симптомом вузловий меланоми в стадії прогресування стає місцевий рецидив. Більше число рецидивів пухлини реєструється в перші 32 місяці з моменту виявлення меланоми. Безрецидивний період істотно менше у хворих з товстими і виразками пухлинами, а також в разі поширення метастаз в регіонарні вузли. B вузлових меланомах з товщиною більше 3,0 мм в половині випадків рецидиви діагностують через рік, а в 90% випадків - в межах п'яти років. При тонкої меланоми ступінь ймовірності розвитку рецидивів значно нижче, при цьому безрецидивної період триває більше десяти років після постановки первинного діагнозу.
Лікування вузлової меланоми
Головним методом лікування вузлової меланоми залишається хірургічне втручання. Операція супроводжується широким видаленням освіти з відступом від країв освіти на 5-7 сантиметрів аж до м'язової фіксації. Ширина висікаються клаптя залежить від ступеня інвазії і товщини пухлини.
Якщо товщина менше одного міліметра, то необхідно відступати від явних країв пухлини на один сантиметр; при товщині більше одного міліметра відступають на два сантиметри. Вузлові меланоми більше 2 мм вимагають широкого видалення пухлини c відступом від її країв на З-5 см і подальшим закриттям дефекту за допомогою методів пластичної хірургії. Горизонтальна меланома повністю виліковується хірургічними методами практично в усіх випадках. Якщо меланома знаходиться в стадії вертикального зростання, то лікування доповнюють імуно або хіміотерапією, так як прогноз захворювання несприятливий. При непальпованих лімфатичних вузлах ставиться питання про проведення лімфаденектомії, рішення якого пов'язано з індивідуальними особливостями перебігу захворювання. Користь подібної операції в даний час доведено недостатньо.
Профілактика меланоми тісно пов'язана з ранньої постановкою діагнозу, виявленням предмеланомних поразок, а також з діагностикою меланоми в стадії радіального росту. Особам, у яких існує високий ризик розвитку меланоми, необхідно уникати сонячного опромінення і травматичного ураження невусів. Для раннього попередження розвитку меланоми слід використовувати сонцезахисні креми в літній період.
Після проведення операції з приводу видалення первинної пухлини необхідно проводити огляд пацієнта протягом першого року один раз на місяць, потім один раз на півроку для ранньої діагностики регіонарних меланом.