Мікроорганізми, що викликають мікоплазмоз в медичній класифікації відзначені поряд з бактеріями грибами і вірусами. Вони самостійно не існують, паразитують на клітинах організму інфікованої людини, отримуючи з них поживні речовини. Серед великої кількості мікоплазм відомо про 4 патогенних видах. Вони викликають хворобу в певних умовах, вражаючи людські клітинні структури, а саме при наявності запального процесу.
Існує кілька шляхів передачі мікробів: статевий, крапельно-повітряний і побутової. Мікоплазмоз хомініс передається статевим шляхом - це явна загроза для жінок, він може спровокувати запалення і формування спайок маткових труб і привести до безпліддя і позаматкової вагітності. Часто мікоплазмоз у вагітних викликає патології у плода, призводить до викиднів і передчасних пологів.
Це відбувається через те, що запальний процес, охоплює плодові оболонки, в результаті чого відбувається їх розрив, відійшли навколоплідних вод і початок пологів. Хоча відсоток внутрішньоутробного зараження плода невеликий, всього 20,% так як плід захищений плацентою, але бактерії небезпечні при проходженні дитини по родових шляхах інфікованої породіллі.
Чи не повністю вилікуваний мікоплазмоз викликає запалення легенів у породіль і менінгіт у немовлят. Дана хвороба проявляється тільки на 3-5 тиждень з моменту зараження, підвищує температуру тіла, жінки відчувають сильний свербіж зовнішніх статевих органів, уретри. Звертає на себе увагу тягне біль внизу живота, є виділення з піхви, неприємні відчуття, печіння при сечовипусканні.
Супроводжується мікоплазмоз шкірними висипаннями, болем в області печінки, частими застудами. Діагностика мікоплазми занадто складна, тому що ознак, характерних тільки цієї хвороби немає, вони схожі з іншими венеричними захворюваннями, і їх зовсім мало, для того, щоб поставити точний діагноз за допомогою мікроскопа.
Симптоми мікоплазмозу у вагітних відносяться до найбільш важких проявів захворювання. Вагітність може закінчитися передчасними пологами, мимовільним абортом, збудники інфекції можуть стати причиною раннього відходження навколоплідних вод, підвищення температури під час пологової діяльності і в післяпологовий період. Мікоплазми можуть також спровокувати менінгіт і пневмонію у неврожденности.
Характерні для мікоплазмозу симптоми з'являються через 3-5 тижнів після зараження і практично не турбують пацієнтів або взагалі не проявляються (в основному у жінок).
Для діагностування у зараженої жінки береться мазок і проводиться аналіз методом полімеразно-ланцюгової реакції або иммунофлуоресценции, діагностика на виявлення присутності антитіл в микоплазме, також можлива і за результатами дослідження крові з вени. Лікування мікоплазмозу в сучасній практиці антибіотиками дозволяє легко і швидко домогтися зникнення клінічних проявів мікоплазми та позитивних результатів. Але деякі медики повідомляють про низьку ймовірність повного усунення мікоплазми.
Статистика констатує резистентність до застосовуваних антибіотиків приблизно в 10% випадків. При невдалому лікуванні антибіотиками лікарі рекомендують переходити на фторхінолони. Продумана і розроблена фахівцями схема лікування мікоплазмозу гомеопатичними препаратами, однак тільки дуже досвідчені і висококваліфіковані гомеопати можуть грамотно вибудувати лікувальний процес.
При найменших підозрах на хворобу необхідно обстеження, а при виявленні мікоплазм потрібно починати негайне лікування всіх осіб, що мали статеві контакти з хворим микоплазмой. Курс лікування венеричного захворювання обов'язково проходять обидва статевих партнера, тому як повторне зараження мікоплазмою буде повторюватися і стане неминучим. Зволікання і несерйозне ставлення до своєчасним заходам щодо виявлення та лікування захворювання небезпечно тим, що мікоплазмоз переходить в хронічну форму і буде час від часу нагадувати про себе рецидивами.
Шкідливі звички, наприклад, надмірне вживання алкоголю, а також емоційні перевантаження провокують повторні загострення. Жінка бажає народити здорового малюка повинна подбати про своє здоров'я до передбачуваної вагітності. Не вступати у випадкові зв'язки, а якщо захворювання все-таки не вдалося уникнути, то необхідно ретельно лікуватися, щоб діагностика не виявила загрозу організму від мікробів. Під час вагітності лікування мікоплазмозу включає антибактеріальну терапію може бути дозволено тільки в другому триместрі терміну.
Схеми лікування мікоплазмозу при вагітності
Питання про доцільність лікування мікоплазмозу при вагітності на сьогоднішній день залишається відкритим. Фахівці, які відносять збудників інфекції до абсолютно патогенних мікроорганізмів, вважають подібне лікування за необхідне, на відміну від лікарів, які відносять мікоплазми до комменсалам сечостатевого тракту.
Лікування слід призначати, якщо кількість hominis виявлено в більшому обсязі. Сучасні лікарі вважають, що сьогодні необхідно обов'язково робити ПЛР, вже доведено досвідом багатьох фахівців, саме цей метод оптимальний для кількісної оцінки патогенної флори.
Вибір протимікробних засобів для терапії мікоплазмозу ускладнюється деякими особливостями збудника, зокрема відсутністю у мікроорганізмів клітинної стінки. Відома чутливість мікоплазм до препаратів, інгібуючим синтез протеїнів, це антибіотики тетрациклінового ряду, фторхінолони, макроліди. Схеми лікування мікоплазмозу можуть включати і еритроміцин, ровамицин, кліндаміцин, азитроміцин, курс яких становить 10 днів.
Питання про необхідність призначення специфічної терапії мікоплазмозу при вагітності може бути вирішене тільки після аналізу етіологічної ролі збудників в появі патологічних процесів у матері і плоду.