Пієлонефрит є однією з найбільш часто зустрічаються урологічних патологій. Це небезпечне захворювання характеризується розвитком неспецифічного запального процесу в нирках, при якому в ниркових тканинах розвиваються некротичні зміни. Пієлонефрит може виникати гостро, а також протікати в хронічній формі, тривалий час не проявляючи себе ніякими симптомами. При цьому в нирці розвиваються незворотні патологічні процеси, які можуть призводити до серйозних ускладнень, аж до повної втрати нирки і навіть летального результату. Виходячи з цього, своєчасна і інформативна діагностика пієлонефриту визначає прогноз для життя і працездатності пацієнта.
Діагностика пієлонефриту: лабораторні та інструментальні методи
Діагностика пієлонефриту є досить складним процесом, так як захворювання тривалий час може протікати безсимптомно, а його клінічна картина часто нагадує багато інших патологій сечовивідних шляхів. При діагностиці пієлонефриту своєчасність встановлення діагнозу, визначення тяжкості захворювання та виявлення функціональної здатності нирок мають принципове значення для подальшого вибору терапевтичної схеми. Для діагностики пієлонефриту застосовуються лабораторні та інструментальні методи досліджень, але важливу роль відіграє також правильно проведене клінічне обстеження, що дозволяє уточнити етіологію і ступінь тяжкості інфекційно-запального процесу в нирках.
Діагностика пієлонефриту:
- основні лабораторні методи діагностики пієлонефриту;
- сучасні інструментальні методи діагностики пієлонефриту;
- диференціальна діагностика пієлонефриту: чому важливо її проводити.
Основні лабораторні методи діагностики пієлонефриту
Лабораторна діагностика пієлонефриту є одним з найбільш важливих методів, які допомагають в постановці діагнозу. У лабораторних аналізах при пієлонефриті спостерігаються такі зміни:
- загальний аналіз крові - визначається виражений лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво;
- загальний аналіз сечі - визначається лейкоцитурія і бактеріурія, рідше еритроцитурія. Саме ці показники є важливою ознакою запального процесу в нирках;
- бактеріологічний аналіз сечі - в сечі спостерігається висока концентрація бактерій, які спровокували інфекцію;
- бактеріологічний аналіз крові показує підвищення рівня запальних білків.
Сучасні інструментальні методи діагностики пієлонефриту
Інструментальні методи діагностики пієлонефриту дозволяють найбільш точно дослідити функцію нирок і встановити ступінь тяжкості патології. Ультразвукова картина при пієлонефриті залежить від ступеня тяжкості захворювання і часто демонструє збільшення ехогенності ниркової паренхіми, збільшення розмірів нирки і розширення її чашок і мисок. При проведенні рентгенологічних досліджень можна встановити здатність нирки затримувати контрастну речовину, а також візуалізувати наявність гнійно-некротичних процесів в ниркових тканинах. Найбільш інформативним методом діагностики пієлонефриту є комп'ютерна томографія, що дозволяє максимально детально візуалізувати патологічний процес в нирках.
Диференціальна діагностика пієлонефриту: чому важливо її проводити
Проведення диференціальної діагностики пієлонефриту є обов'язковим етапом діагностики захворювання, в зв'язку з тим, що клінічна картина патології часто нагадує інші захворювання органів сечовивідної системи. Пієлонефрит можна сплутати з гострим холециститом, апендицитом або дивертикулитом за рахунок виникнення больових відчуттів в області живота і в боці. Виділення гною з сечею може бути ознакою не тільки пієлонефриту, а й різних абсцесів, прилеглих до сечового міхура і сечоводу. Дуже часто симптоми пієлонефриту нагадують клінічну картину сечокам'яної хвороби, але у таких пацієнтів зазвичай не спостерігається підвищення температури тіла і лейкоцитоз. Правильно проведена диференційна діагностика пієлонефриту дозволяє максимально точно встановити діагноз і провести ефективне лікування захворювання.