Оофорит - запальне захворювання яєчників, яке може мати гострий, підгострий і хронічний перебіг. Виразність клінічної картини цього захворювання залежить від ступеня поширення патологічного процесу, стану імунітету і характеру перебігу захворювання. Мікрофлора, яка викликає оофорит, і її активність, також впливає на перебіг процесу. Своєчасне лікування оофоріта гарантує одужання навіть при важких формах цього захворювання. На читайте докладніше про сучасну тактику лікування оофоріта.
Ефективне лікування оофоріта: основні підходи
Правильна тактика лікування оофоріта прискорює одужання і знижує ризик розвитку ускладнень. Лікування гострого оофоріта, найчастіше, проходить в стаціонарі, де пацієнткам призначається постільний режим і дієта. Протягом 10-14 днів проводиться курс антибіотикотерапії, спочатку емпіричної з подальшим переходом на етіотропну.
У разі утворення абсцесу яєчника необхідно хірургічне втручання.
Одним з основних завдань лікування є попередження переходу гострого процесу в хронічний і профілактика ускладнень.
Лікування оофориту:
• тактика лікування оофоріта інфекційної етіології;
• основні методи лікування аутоімунного оофориту;
• відмінності між тактикою лікування гострого і хронічного оофориту.
Тактика лікування оофориту інфекційної етіології
Лікування оофориту інфекційної етіології обов'язково базується на таких принципах, як:
• призначення емпіричної антибіотикотерапії препаратами широкого спектру дії при гострому оофорит;
• всіх пацієнток важливо обстежити на наявність захворювань, які передаються статевим шляхом;
• лікування повинно мати системний характер, оскільки місцева терапія недостатньо ефективна;
• при наявності алергії на ліки їх прийом необхідно негайно перервати.
Відсутність позитивної динаміки в перебігу 72 годин є показанням до зміни схеми лікування.
Основні методи лікування аутоімунного оофориту
Тривало поточний запальних процес в яєчниках може провокувати розвиток імунних порушень. У зв'язку з цим, частим ускладненням хронічного оофориту є аутоімунний оофорит. Діагностика захворювання проводиться шляхом виявлення антіоваріальних антитіл. Підтвердженням діагнозу також є зменшення розміру яєчників при ультразвуковому дослідженні. Для лікування аутоімунного оофориту використовують кортикостероїди і антиестрогенні препарати. Для відновлення функції яєчників призначають гормональну терапію.
Різниця між тактикою лікування гострого і хронічного оофориту
Основними цілями лікування оофоріта є елімінація збудника, попередження переходу процесу в хронічну форму, боротьба з больовим синдромом, а при хронічному процесі - введення захворювання в стадію максимально тривалої ремісії.
Відсутність етіотропного лікування хронічного оофориту може спровокувати такі ускладнення, як тубооваріальний абсцес, пельвіоперитоніт і безпліддя.
Лікування гострого оофоріта передбачає призначення емпіричної антибіотикотерапії, але хронічний запальний процес в яєчниках вимагає підбору антибактеріального препарату відповідно до чутливістю до збудника.