Ацетонемічний синдром - одне з найбільш поширених захворювань, які зачіпають дитячу вікову групу, яка проявляється повторними епізодами блювоти і чергується з періодами повного благополуччя. Виникає переважно у дітей у віці від двох до 10 років і характеризується гіперурикемією, ацетонурией і ацидозом. Виразність змін, які спостерігаються при цьому синдромі, мотивує педіатрів підбирати найбільш ефективні схеми лікування. На Ви зможете дізнатися про них докладніше в цій статті.
Як правильно діагностувати і лікувати ацетонемічний синдром
Первинний ацетонемічний Сінді виникає у дітей з конституціональної схильністю до цього захворювання, мають сечокислий діатез. Вторинний проявляється на тлі захворювань травної, ендокринної системи, в результаті голодування або емоційного перезбудження. Цей синдром обумовлений високою лабільністю нервової системи і метаболічних процесів. Будь-яка емоційна або фізичне навантаження може стати провокаційному фактором прояви цього захворювання. Основні наслідки ацетонемічного синдрому - порушення водно-електролітного балансу і кислотно-лужного стану.
Ацетонемічний синдром:
• основні причини виникнення ацетонемічного синдрому;
• швидка і точна діагностика ацетонемічного синдрому;
• ацетонемічний синдром - як правильно надати допомогу?
Основні причини виникнення ацетонемічного синдрому
Ацетонемічний синдром виникає на тлі підвищеної активності ліполізу, в результаті чого - печінку перевантажується великою кількістю жирних кислот. Незрілість ферментативних систем і підвищене навантаження призводять до того, що печінка не справляється з таким обсягом роботи. В результаті утворюється надмірна кількість кетонових тіл.
Кетони дратують слизову кишечника, що провокує біль в животі і блювоту.
Кетонові тіла стають причиною розвитку ацидозу, внаслідок чого розвивається гіпотензія і інші гемодинамічні порушення. Крім цього, ацетон токсично впливає на нервову систему і обумовлює компенсаторну гіпервентиляцію, яка супроводжується запахом ацетону з рота.
Швидка і точна діагностика ацетонемічного синдрому
Для діагностики ацетонемічного сінрома не потрібно багато чого. Кожна людина, що зіткнувся з цим станом одного разу, розпізнає його в наступний раз.
На себе звертають увагу такі ознаки:
• стереотипні напади блювоти;
• запах ацетону з рота;
• слабкість, головний біль;
• біль в животі;
• зниження апетиту;
• кетонурия.
Для визначення рівня кетонів в сечі використовують тест-смужки. Залежно від концентрації кетонових тіл, індикатор забарвлюється в певний колір. Найбільша концентрація відповідає чотирьом плюсів на тест-смужці і вимагає проведення інфузійної терапії.
Ацетонемічний синдром - як правильно надати допомогу
При виникненні перших підозр щодо розвитку ацетонемічного синдрому, потрібно починати замісну терапію. Для відновлення водного балансу використовують солодкий чай або спеціальні водно-сольові розчини. Пити необхідно дрібними ковтками для уникнення повторної блювоти. З цією ж метою можна застосувати прокинетики в сиропі, наприклад, домперидон.
Якщо консервативні методи не допомагають, кетони в сечі відповідають трьом плюсів і більше - необхідно призначити інфузійну терапію сольовими розчинами і розчином глюкози.
Своєчасна діагностика і правильна тактика лікування можуть вберегти дитину від важкого нападу ацетонемічного синдрому. Але також необхідно пам'ятати про важливість регулярного і здорового харчування для профілактики цієї недуги.
Читайте також: Чому розвивається аутоімунний тиреоїдит