Одним з найбільш поширених захворювань з групи інфекцій, що передаються статевим шляхом, є хламідіоз. Інкубаційний період, який триває від моменту зараження до прояву початкових симптомів, в середньому становить від двох тижнів до одного місяця. Причиною даного патологічного стану є хламідія (Chlamydia trachomatis), яка вражає, перш за все, сечостатеву систему людини. Необхідно відзначити, що хламідіоз може розвиватися як у чоловіків, так і у жінок. При цьому потрібно сказати, що і перші, і другі можуть бути носіями даної бактерії і поширювати її під час побутових контактів або статевим шляхом. І у чоловіків, і у жінок використовуються однакові методи діагностики хламідіозу.
Які основні методи діагностики хламідіозу
Симптоми хламідіозу у жінок і чоловіків під час інкубаційного періоду не виявляються, але, найчастіше, до зараження призводить незахищений статевий акт з випадковим сексуальним партнером. Метою діагностичних досліджень є виявлення збудника інфекційного захворювання, яке передається статевим шляхом, в тому числі для діагностики хламідіозу.
Таким чином, після незахищеного статевого контакту, який пов'язаний з ризиком захворіти хламідіозом, людина повинна звернутися за консультацією до уролога, гінеколога або венеролога.
Як правило, для виявлення збудника інфекційного процесу лікар призначає перелік наступних досліджень:
- Мікроскопічний аналіз або, як його часто називають в щоденній практиці, загальний мазок на інфекції. Незважаючи на те, що дослідження слизу і інших виділень з уретри на наявність хламідії вже давно визнані недостатньо ефективними, через низьку вартості дослідження його продовжують широко використовувати. Для пацієнта така процедура для діагностики хламідіозу практично безболісна, так як йому доводиться здати на аналіз лише мазок з уретри. За результатами недавніх досліджень, ефективність подібної діагностики становить не більше 15%.
- Посів на хламідії. Для пацієнта методика забору аналізу нічим не відрізняється від попередньої. Що стосується медичних особливостей, то після мазка передбачувану культуру бактерій не розглядають під мікроскопом, а висівають на спеціальне поживне середовище. Там, в разі позитивного результату, виростає чиста культура інфекції. Інформативність методики досягає 80%, але час отримання результату займає кілька днів.
- Одним із сучасних методів діагностики хламідіозу, який дозволяє швидко, а головне достовірно визначити наявність патогенної культури в організмі людини, є імуноферментний аналіз (ІФА), зазначає. Для даного діагностичного дослідження матеріал береться не зі статевих шляхів, а з крові. У ній виявляють специфічні білки, які з'являються у відповідь на наявність хламідій в організмі.
Єдиним нюансом, який зупиняє багатьох лікарів перед рутинним застосуванням ІФА, є те, що точність процедури не перевищує 60%, а можливість виявити інфекцію з'являється не раніше 10-го дня після зараження.
- Єдиною на сьогоднішній день діагностичною процедурою, яка дозволяє виявити хламідії практично на наступний день після зараження зі стовідсотковою точністю, вважається полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Суть методики полягає у визначенні в крові людини ДНК мікробної клітини. Хибно позитивні результати можливі тільки в разі неправильного забору, заготовки або транспортування досліджуваного матеріалу. Незважаючи на високу ефективність даного методу діагностики хламідіозу, вона ще не знайшла широкого поширення через досить високу вартість процедури.
Групи препаратів для лікування хламідіозу
Крім усього вищеописаного, останнім часом популярності набули експрес- методики для швидкої діагностики хламідіозу, які можуть бути виконані навіть в домашніх умовах.
По-перше, точність експрес-методики не перевищує 20%. По-друге, при позитивному результаті кожен з лікарів перевірить ще раз результати експрес-тесту за допомогою традиційних вищеописаних досліджень.
Якщо хоча б одна з перерахованих вище діагностичних процедур дасть позитивний результат, пацієнту необхідний негайний курс лікування, який складається з наступних пунктів:
- Антибактеріальна терапія. Останнім часом для лікування хламідіозу використовуються такі групи антибіотиків як макроліди (еритроміцин, азитроміцин, кларитроміцин).
- Протигрибкові препарати, метою яких, в першу чергу, є не усунення мікробного вогнища, а профілактика грибкових ускладнень, які можуть виникнути на тлі антибіотикотерапії.
- Репеленти, такі як інтерферон.
- Місцеві протимікробні засоби.
Під час зараження хламидией обов'язкової діагностиці хламідіозу і лікуванню підлягають не тільки самі пацієнти, а й їх статеві партнери. Крім цього, обов'язковим компонентом лікування є дієтотерапія з обмеженням молочних продуктів і алкоголю.