уремія хронічна
Уремія хронічна проявляється як сильна інтоксикація організму, внаслідок ниркової недостатності. При уремії порушується обмін речовин, виникає ацидоз. В організмі накопичуються токсини, від яких страждають різні органи і системи.
Причини уремії хронічної
В основі більшості симптомів уремії хронічної лежить зневоднення організму і зрушення кислотно-лужної рівноваги, ацидоз. Уремія може розвинутися на тлі порушення функції нирок, коли утруднюється відтік сечі. Причиною порушення мочевиведенія можуть стати захворювання простати, камені в нирках і сечоводах, стриктури уретри. Всі ці фактори викликають поступове наростання симптомів уремії, так як виведення сечі сповільнюється з часом все більше. Причиною уремії хронічної можуть стати і захворювання нирок, що протікають в хронічній дифузній формі: гломерулонефрит, пієлонефрит, синдром атеросклеротичної зморщеною нирки на тлі гіпертонії.
Симптоми уремії хронічної
У числі перших симптомів уремії хронічної можна відзначити появу слабкості, млявості, апатії. Хворий скаржиться на головний біль, у нього порушується сон, страждає пам'ять. Аналіз крові показує високий вміст залишкового азоту, сечовини і креатиніну. Пізніше азотисті токсини починають виділятися через шкіру, слизові і серозні оболонки, викликаючи їх роздратування, що стає причиною розвитку уремічного гастриту, коліту, ларинготрахеїту, плевриту, перикардиту. Інтоксикація порушує роботу печінки, впливає на функції кісткового мозку, стає причиною анемії і тромбоцитопенії. У хворих виникає схильність до кровотеч, послаблюється або зникає зір.
У вкрай важких випадках настає уремічна кома, яка супроводжується втратою свідомості і глибоким шумним диханням (Куссмауля), в деяких випадках розвивається патологічне дихання типу Чейна-Стокса. Зіниці хворого звужені, відчувається запах аміаку поруч з його ліжком. При діагностиці уремічну кому слід відрізняти від діабетичної, печінкової та ін.
Уремія хронічна стає причиною незворотних змін в нирках. Вона може тривати роками, причому часто хворі не відчувають серйозного нездужання, їх стан тривалий час залишається відносно задовільним.
Лікування уремії хронічної
Лікування уремії хронічної зводиться до усунення перешкод до виведення з організму сечі, дієтотерапії (максимальному виключенню з раціону білкової їжі), відновленню кислотно-лужної рівноваги (для боротьби з ацидозом використовують луги). Хворим поводять кровопускання з одночасним введенням розчину глюкози (5%) або натрію хлориду (0,9%).
Позбутися від токсинів, постійно накопичуються в шлунку і кишечнику, допомагає щоденне промивання і клізми. Також проводять очеревинний діаліз з використанням слаболужних розчинів, в основі благотворного дії якого лежить здатність очеревини швидко всмоктувати і виділяти рідину в великому обсязі.
У важких випадках показана терапія з використанням апарату "штучна нирка". Він допомагає ефективно очистити кров від токсинів.
При уремії хронічної рекомендується дотримуватися жіроуглеводную дієту з обмеженням добової дози кухонної солі до 4г., Білка до 22г. Якщо немає ризику виникнення набряків, користь приносить споживання рідини у великих обсягах. У деяких випадках дієта підбирається індивідуально, виходячи зі специфіки порушень обміну речовин. Хворі уремией хронічної потребують також у вітамінах групи В (найбільш значущі В1 і В6) і в аскорбінової кислоти. Для боротьби з гнильними бактеріями крім антибіотикотерапії тетрацикліном і олететріном рекомендується вживання молочнокислих продуктів.
Хворі уремией хронічної потребують також і в симптоматичної терапії. Підвищений артеріальний тиск знижують за допомогою резерпіну, препарати заліза призначаються при анемії, при прогресуючому недокрів'ї показано переливання еритроцитної маси. З особливою обережністю проводять лікування серцевої недостатності препаратами серцевих глюкозидів. Необхідно враховувати уповільнене виведення цих лікарських засобів з організму нирками, видільні функції яких порушені. При загостренні хронічного захворювання нирок, що став причиною уремії, призначається відповідне лікування.