Причини і симптоми хронічного ентероколіту
Хронічний ентероколіт - це хронічне захворювання кишечника запально-дистрофічного характеру. Воно згубно впливає на слизову оболонку кишечника, його рухову, секреторну і інші функції.
Хронічний ентероколіт можуть викликати різноманітні причини: інфекції, паразити, токсини, алергії і механічні пошкодження кишечника.
Хронічний ентероколіт проявляється в залежності від фази захворювання, стану імунітету і вираженості дисбактеріозу. Найпоширенішим симптомом є порушення функції випорожнення. Хворого турбує чергування проносів і запорів. При ураженні тонкої кишки (ентерит) позиви до дефекації відбуваються 3-4 рази на день, випорожнення рясне і безболісне. Поразка товстої кишки характеризується високою частотою стільця (10 разів і більше), кількість фекалій зменшується.
При ентероколіті болю в животі можуть бути як гострими (ураження товстої кишки), так і тупими, розпирають (ураження тонкої кишки). Виявляються вони переважно після їжі (через 3-4 години), після вживання хліба, молока, капусти та інших вуглеводів.
Підвищене газоутворення (метеоризм) - ще один з найбільш частих симптомів хронічного ентероколіту. Порушуються також функції травлення, виникає кишкова диспепсія.
Дане захворювання позначається також і на нервовій системі: хворі відчувають слабкість, стомлюваність, апатію, стають замкнутими і пригніченими. При ураженні тонкої кишки можливе зниження маси тіла (через диспепсії корисні речовини не потрапляють в організм).
Форми хронічного ентероколіту
Хронічний ентероколіт має ряд специфічних форм, основні з яких будуть розглянуті нижче.
Хронічний інфекційний ентероколіт виникає через хвороботворних бактерій, що потрапляють в кишечник. Захворювання має властивість проявлятися гостро, з сильними болями в животі, частими проносами (до 20 разів на добу) і підвищенням температури. Через зневоднення людина відчуває спрагу, сильну слабкість, сухість у роті.
Хронічний паразитарний ентероколіт протікає довго, і без вживання спеціальних антипаразитарних препаратів лікування не приносить плодів. Симптомами цієї форми захворювання є проноси без виражених болів в животі, нудота, важкість у животі, надмірна слинотеча. Апетит і загальне самопочуття тривалий час не порушуються.
Хронічний аліментарний ентероколіт розвивається в зв'язку з неправильним харчуванням. Захворювання виникає через переїдання, вживання жирних і надмірно гострих страв, спиртного, нестачі вітамінів і білків в продуктах харчування. Ця форма хронічного ентероколіту проявляється здуттям живота, появою проносу, болями в кишечнику, погіршенням апетиту.
Хронічні вторинні ентероколіти можуть виникнути як наслідки широкого ряду захворювань шлунково-кишкового тракту і прямої кишки (холецистит, гастрит, панкреатит, геморой, тріщини заднього проходу і ін.)
Лікування хронічного ентероколіту
При лікуванні хронічного ентероколіту в першу чергу необхідно приділити увагу усуненню факторів, що стали причиною хвороби. Для цього слід нормалізувати режим харчування, обмежити вживання медикаментів (зокрема антибіотиків), проводити своєчасну і якісну терапію кишкових і паразитарних захворювань.
Коли першопричина хвороби усунена, необхідно зайнятися лікуванням дисбактеріозу і кишкової диспепсії. Хворий повинен дотримуватися дієти, обмежити багаті вуглеводами продукти (молоко, хліб, капусту).
Щоб уникнути гнильних процесів в кишечнику, обмежують грубу клітковину і важко засвоюються білки. При запорах рекомендується вживання в їжу моркви, буряка, слив, кисломолочних продуктів. При запорах і проносах також корисно пити цілющі мінеральні води ( "Єсентуки", "Боржомі" та ін.)
Хворим на хронічний ентероколіт рекомендується фітотерапія і фізіотерапія, мікроклізми з мінеральними водами і настоями лікарських рослин.
При загостренні захворювання найкраще уникати фізичних навантажень, але під час ремісії зарядка допоможе підтримати фізичну форму, зняти стрес, поліпшити травлення. Хворим на хронічний ентероколіт повністю підходять піші та велосипедні прогулянки.
Не варто забувати, що фізичний стан безпосередньо залежить від емоційного, тому потрібно намагатися уникати стресів і занепокоєнь.
Для профілактики хронічного ентероколіту необхідно дбайливо ставитися до свого здоров'я: вчасно лікувати кишкові інфекції, збалансовано харчуватися корисною їжею, не запускати хронічні захворювання шлунка і підшлункової залози.