Гемангіома селезінки - це одна з найбільш часто зустрічаються доброякісних пухлин селезінки, а лімфома навпаки, є найбільш часто зустрічається злоякісною пухлиною селезінки.
Гемангіома є пухлиною з кровоносних судин, яка найчастіше виявляється випадково, так як вони досить рідко супроводжуються яскраво вираженими симптомами. Лімфома селезінки - захворювання, при якому уражаються клітини імунної системи організму. Воно протікає без симптомів і виявляється випадково.
По суті, гемангіома є доброякісним розростанням кровоносних судин і найчастіше розташовується на шкірі, але зустрічається і на внутрішніх органах, в тому числі і на селезінці. Залежно від будови, гемангіоми найчастіше діляться на три типи: капілярні, кавернозні і змішані. Капілярні гемангіоми складаються з дрібних судин капілярного типу. Зазвичай вони невеликого розміру, однорідні, з чіткими рівними контурами.
Кавернозні - з судинних порожнин, розміром вони найчастіше набагато більше капілярних гемангіом, у них чіткі горбисті контури і неоднорідна структура, а змішані з'єднують в собі обидва види гемангіом.
Лімфоми ж, на відміну від гемангіом, не так легко розділити на типи, до того ж, більш важливу роль відіграє стадія розвитку лімфоми, ніж її тип. На даний момент сучасним медикам вдалося розділити і описати понад 30 видів лімфом, що дуже сильно допомагає при діагностиці та подальшому лікуванні, адже саме від того, наскільки точно це буде визначено, може залежати конкретний результат лікування і одужання людини.
Найчастіше лімфоми поділяють на лімфоми Ходжкіна і лімфоми Неходжкіна переважно зустрічаються у людей у віці 50-60 років. Для того, щоб дізнатися, який саме тип лімфоми виявлений у хворого, потрібно зробити біопсію селезінки, за результатами якої вже можна визначити тип лімфоми, її стадію, а також призначити необхідне лікування.
В діагностиці гемангіом внутрішніх органів найчастіше використовується ультразвукове дослідження. Хоч гемангіома і є однією з найбільш частих доброякісних пухлин селезінки, на ділі вони зустрічаються досить рідко і, в принципі, не мають характерної симптоматики, через що найчастіше діагностуються випадково. У разі розвитку і зростання такої пухлини можуть з'явитися болі в лівому підребер'ї з віддачею в ліве плече.
Гемангіоми селезінки легше переносяться дітьми, а в разі утворення у дорослої людини, вони можуть істотно порушити її роботу і навіть привести до небезпечного інфаркту селезінки. У момент, коли лімфома селезінки переходить зі свого млявої стану в стадію проявів, починають з'являтися певні симптоми, які найчастіше пов'язані з тим, що селезінка збільшується в розмірах і починає тиснути на сусідні органи.
Так, наприклад, можуть з'явитися скарги про передчасне насиченні при прийнятті їжі, скарги на біль в лівому підребер'ї. Лімфома селезінки може проявлятися і у вигляді таких симптомів: сильна пітливість, схуднення, підвищена температура тіла ввечері і вночі, яку не виходить збити за допомогою антибіотиків.
Для діагностики лімфоми селезінки сьогодні використовується біопсія, комп'ютерна томографія, УЗД, МРТ, аналіз крові, кісткового мозку та ін. В даному випадку біопсія селезінки є основним тестом для необхідної діагностики даної злоякісної пухлини.
У більшості випадків лікування гемангіом будується на винятковій діагностиці, дослідженні пухлин за допомогою УЗД, рентгенівських методів і ангіографії. При доброякісних пухлинах селезінки, таких як гемангіома, використовується необхідна спленектомія, яка призводить до лікування, а от у випадку з лімфомами і іншими злоякісними пухлинами селезінки, спленектомія може бути використана лише на ранніх стадіях захворювання.
На відміну від гемангіом, лікування лімфом селезінки набагато складніше і головну роль в ньому грає діагностика захворювання, тобто, необхідно з'ясувати, яка саме лімфома утворилася в селезінці, і на якій стадії вона знаходиться. Відштовхуючись від отриманих результатів, лікар призначає необхідне лікування, яке, завдяки розвитку медицини, в 90% випадків призводить до повного виліковування.
Якщо у хворого констатували лімфому селезінки в уповільненої стадії, без яскраво виражених симптомів, то, швидше за все лікар не буде приймати ніяких екстрених заходів, і буде ретельно спостерігати за перебігом хвороби, в необхідних тимчасових уривки, проводячи усі обов'язкові обстеження і аналізи.
У разі загострення симптомів, буде розпочато лікування, яке, в залежності від гостроти захворювання, може включати в себе не тільки спленектормію, яка допоможе стабілізувати стан здоров'я пацієнта на деякий час (аж до 5 років), а й хіміотерапію, опромінення.